В кінці кожного року люди переглядають цілі, які вони ставили на початку. Відзначають, чого вдалось досягти, а що не вийшло втілити у життя. Чому деякі цілі так і залишились всього лиш написаними на листку? Однією з причин не втілених у життя мрій є страхи, усвідомлені чи неусвідомлені.
Що таке страх
Страх відносять до базових емоцій людини. Незважаючи на те, що він вважається негативно-забарвленою емоцією, страх виконує одну з найважливіших функцій – збереження життя.
Якби людина вийшла на високу скелю, їй стало цікаво що буде, якщо стрибнути вниз і її не зупинив страх – вона б загинула. Якби сім’я, що колись проживала в печері, не злякалась хижака, який прийшов на запах смаженого м’яса, її б не стало. Тому найголовніше, що потрібно розуміти про страхи – це захисний механізм від зовнішньої небезпеки.
Звідки ж з’являється страх?
Людський мозок поділяють на три частини:
- рептильний – той, що керує інстинктами і базовою поведінкою, і який дістався нам від найдавніших предків. Саме тут живуть так звані «первісні страхи» (наприклад, страх смерті, невідомого, висоти, хижаків, крові тощо). Як тільки мозок помічає хоч найменший натяк на небезпеку, людина завдяки рептильному мозку моментально реагує на неї. Навіть якщо не встигла проаналізувати отриману інформацію та визначити свої подальші дії. Вмикається реакція «бий-біжи-замри».
- лімбічна система (або емоційний мозок) – сформувався в період, коли люди почали жити групами. Тому цей мозок відповідає, в тому числі, за виживання в колективі, встановленні соціальних зв’язків, виховання дітей тощо. Тут також формуються всі, притаманні людям, емоції, в тому числі й страх. Саме лімбічна система чинить опір змінам і виходу із «зони комфорту».
- неокортекс – тут відбуваються всі ті процеси, які ми звикли називати «розумом»: обробка інформації, роздуми, фантазування тощо.
Власне, саме завдяки аналізу, який відбувається в неокортексі, людина може контролювати свої страхи і йти вперед, незважаючи на них. Якщо ж керуватись тільки емоціями з лімбічної системи, тоді навпаки – страх керує людиною, і вона залишається на одному місці, навіть якщо змінює декорації життєвих ситуацій.
Чим небезпечні страхи
Незважаючи на життєвозберігаючу функцію, страхи несуть в собі певну небезпеку. Справа в тому, що наш мозок не розрізняє реальні та уявні загрози. Тому, помітивши в темній кімнаті силует шафи, ми в першу секунду подумаємо про злочинця, що ховається в темряві, а тільки потім, коли в дію вступить мислення в неокортексу, зрозуміємо, що це всього лише шафа. Та якщо в цій ситуації достатньо кількох секунд, щоб зрозуміти «я в безпеці», то в інших випадках можуть знадобитися роки, щоб вийти за межі свого страху.
Наприклад: людина хоче змінити діяльність, тому що її не влаштовує заробітна плата, колектив, чи просто змінились зацікавлення і хочеться чогось іншого. Але не робить цього. Чому? Тому що боїться:
- а раптом не знайду нову роботу? (страх залишитись без доходу, втратити якісне життя, бути голодним, померти)
- а раптом там буде ще гірше? (страх не отримати бажаного)
- що скажуть близькі? (страх чужої думки)
При цьому людина може навіть не усвідомлювати, що ці страхи наявні. Вона може просто відкладати: та нехай вже з нового року/ після відпустки. Або ж переконувати себе, що її і так все влаштовує. Це і є той опір змінам, який чинить емоційний мозок. Адже невідомо, що там буде після звільнення – а значить це небезпечно.
Так через страхи людина не наважується діяти, залишається там, де їй насправді вже давно не комфортно та відкладає свої бажання на невизначене майбутнє. Що ж з цим робити?
Як працювати зі страхами
Найперше, потрібно розуміти, чого саме боїться людина і признатись собі: «Я боюся…(що в мене нічого не вийде)». А далі – дослідити, що стоїть за цим страхом:
- що станеться, коли в мене нічого не вийде?
- чому я цього боюсь?
- яким буде моє життя, якщо цей страх стане реальністю?
- а від чого він мене захищає?
Так само варто досліджувати, коли здається, що страху немає, але щось блокує розвиток подій. Візьмемо приклад зі зміною роботи:
«Я хочу змінити роботу, опанувати іншу діяльність і почати працювати на фрілансі».
- Чому я не роблю цього зараз? – Боюсь, що не зможу отримати клієнтів.
- І що тоді буде? – Не матиму доходу, а значить не зможу купувати їжу/платити за житло і т.д.
В основі більшості страхів лежить страх за своє життя. Але коли підключити логічне мислення, з’являється чітке усвідомлення, що втрата роботи, помилкове рішення, неприйняття вашого вибору оточуючими людьми не дорівнює смерті.
Тому наступним кроком є проектування ситуації.
- Як ви можете забезпечити зміни найкращим для себе чином? – Наприклад, сформувати собі подушку безпеки на півроку, або звільнитися з попередньої роботи, коли матимете певний рівень доходу від нової діяльності.
- Прописати чіткі кроки до бажаного життя із зазначенням термінів.
- Визначити, що може піти не за планом.
- Як ви тоді будете діяти?
Повторіть пункти 3-4, щоб прорахувати всі можливі варіанти.
Дійте!
Страх, як і будь-яка емоція, є навігатором для людини. Він говорить: «спинись, там небезпечно». Саме завдяки цій функції людство вижило, як вид. Проте життя сучасної людини більш комфортне і безпечне, ніж було у наших предків, і не скрізь, де страшно, дійсно є загроза. Навпаки: за більшістю ірраціональних страхів стоїть потужний ресурс і новий рівень розвитку. Подружившись з ними, можна зростати в геометричній прогресії і втілювати найсміливіші мрії в реальність. Готові йти вперед? Тоді запрошуємо на курс «Коучинг – територія усвідомленості», на якому студенти знайомляться та вчаться працювати зі страхами через глибокі коучингові методи.