Згідно формулі Томаса Леонарда, 50% нашого успіху залежить від оточення. Але для ефективної взаємодії потрібні навички успішної комунікації. Як не входити у конфлікти? Як реагувати, коли співрозмовник свідомо хоче отримати певну реакцію? Як домовлятися win-win з діловими партнерами та в особистих стосунках?
Вважається, що конфлікти виникають через непорозуміння: «Я не так зрозумів», «Я недочув». Але найчастіше в основі лежить незакрита потреба. При цьому людина не знає, чого насправді хоче, і відповідно не може пояснити іншому. У такій комунікації виникає драматичний сценарій.
Ролі у трикутнику Карпмана
Трикутник Карпмана – це модель залежних відносин у трьох ролях: жертва-рятівник-агресор (переслідувач). У цьому контексті конструктивний діалог неможливий. Кожен учасник має свою мету, яку намагається досягти маніпулятивними, часто неусвідомленими, методами. Іншими словами, він намагається закрити свою потребу за допомогою іншого. При чому людина постійно переходить між ролями: як тільки рятівник починає рятувати, він сам перетворюється в жертву. А жертва переходить в агресора.
Пропонуємо детальніше розглянути ці ролі.
Рятівник
Це людина, яка всім роздає поради, «намагається» допомогти, але над своїм життям не дуже задумується. Він просто хоче відчути власну значущість, бо не вистачає впевненості у собі. При цьому рятівник доводить, що розумніший за інших і знає, як жити: «ти неправильно це робиш», «ти неправильно гроші витрачаєш», «ти не за того заміж збираєшся». Разом з тим для нього характерно вимірювати подяку. Тобто рятівник не тільки дає непрохані поради і робить те, про що його не просили, але ще й чекає щось натомість. Так виникають конфліктні ситуації.
1. Намагатися не давати поради, особливо якщо не просять.
2. Змістити фокус уваги на себе, а не на вирішення чужих проблем.
3. Не думати, що ви розумніші за інших. Люди вчаться на своїх помилках.
4. Якщо просять поради, не пропонувати нічого конкретного, щоб співрозмовник міг сам визначитись. Можна просто підтримати людину: «Я в тебе вірю. У тебе все вийде”.
5. Не чекати подяки за допомогу.
Жертва
Вона любить перекладати відповідальність за своє життя на інших. У неї завжди винний хтось. Жертва може слухати поради, але ніколи їх не застосовує. На її думку, життя до неї несправедливе, це іншим щастить, а їй ні. Жертві завжди здається, що її використовують чи не люблять. Для деяких ця роль стає такою звичною, що вони переносять її на всю свою комунікацію. Тобто навіть коли можна не бути жертвою, людина все одно залишається в цій ролі: «я тут не винен», «пошкодуйте мене», «до мене несправедливі».
Така людина хоче, щоб їй говорили, як її люблять і що вона важлива, щоб хотіли їй допомогти.
Часто у ці ігри грають люди похилого віку, коли кажуть: «ти про мене не дбаєш», «ти до мене не приходиш», «ти мені не телефонуєш». Але це може бути і подружка, яка звикла по півтори години розмовляти з вами та скаржитися на життя.
1. Взяти відповідальність за своє життя, оскільки інші люди не винні у ваших невдачах. 2. Відповісти собі на питання: «У чому прихована вигода такої поведінки?».
3. Зупиняти маніпуляцію спокійним голосом.
4. Думати позитивно, залишити скарги на життя в минулому.
Агресор (Переслідувач)
Коли жертва отримує пораду, вона, швидше за все, не використовує її. Якщо використовує, то не має результату, який хотіла. І тоді жертва перетворюється на переслідувача.
Він шукає і знаходить причини, щоб зробити інших винними, і цим самоствердитися або ж виплеснути на когось агресію. Наприклад, жінка скаржиться, що в неї стосунки із чоловіком не такі, як їй хотілося б. І просить подружку: «Порадь». Подружка радить зі свого досвіду те, що у неї працює безвідмовно. Жінка зробила так само, але отримала протилежний результат. Замість того, щоб чоловік зробив так, як вона хоче, він зібрав речі та пішов. Тоді вона дзвонить подрузі з претензіями: «Що ти мені порадила, ти мені зруйнувала життя!». Ось і пішов конфлікт.
1. Прийняти, що кожен має право говорити і робити, як вважає за потрібне.
2. Навчитися справлятись з агресією, а не придушувати її. Якщо виникає почуття гніву, запитати себе: «Що мене так дратує? Як я можу змінити своє ставлення?».
3. Визнати, що у вас теж є негативні риси та слабкості.
4. Усвідомити, що за власні невдачі відповідальні ви.
Що важливо зрозуміти для кожної з цих ролей? У них немає відповідальності. Є її перекладання на когось. І, звичайно, немає ні радості, ні любові, ні взаєморозуміння, ні ефективної комунікації.
Найчастіше ми починаємо усвідомлювати, що у цьому трикутнику, коли процес уже запущений.
Як вийти з трикутника Карпмана?
- Прийняти, що життя – наша відповідальність. Все, що ми маємо у житті – це результат наших думок та дій.
- Перебувати у позиції спостерігача. Людина йде в конфлікт, коли чує інформацію і, як наслідок, відчуває певну емоцію. Може бути, що співрозмовник спеціально хотів її викликати. Тому необхідно зупинитися на моменті, коли потрібно відповісти на слова та дії іншої людини.
На допомогу прийде несподівана відповідь – вона веде співрозмовника у глухий кут. Тому що чекають на одну реакцію, а отримують протилежну.
Можна сказати: «Зачекай хвилинку, мені треба води випити/по телефону поговорити». Або поставити несподіване питання, наприклад: “У вас є червоний маркер?”. Тобто різко змінити тему розмови, залишаючись доброзичливими. Головне зупинити емоційний ланцюжок, який може піти далі.
З рятівниками найпростіше подякувати людині і на цьому закінчити розмову. 90% тих, хто щось радить, просто хочуть поговорити. І якщо сказати «дякую» без пояснень, чому ці поради не потрібні – ви уникнете конфлікту.
До кожної ситуації доречна своя стратегія.
- Якщо це розмова з близькими, подумати у спокійному стані: яка в людини потреба, чого їй не вистачає? Можливо поваги. Тобто, її поважають, але вона не усвідомлює цього. Її люблять, але вона цього не відчуває. Увага, турбота, інші емоції. Слід подумати, як екологічно це можна забезпечити. Наприклад, якщо людина розповідає про свої страждання і ви розумієте, що вона хоче турботи та уваги, запитайте: «А як ти зрозумієш, що я про тебе дбаю?».
Коли людина отримає те, чого вона потребує насправді, то не захоче йти в цей трикутник. Тому що на цьому рівні немає ресурсу.
У трикутнику Карпмана є й інші рівні. Де жертва трансформується у героя, потім у переможця. Якщо вам цікава ця тема для подальшого вивчення, приходьте на програму НЛП-практик. Програма навчає вибудовувати гармонійні стосунки з іншими та собою, впливати на людей екологічно. Адже всі знання НЛП – саме про екологічний вплив та комунікацію.
Якщо ми говоримо про те, що людина постійно залучається та залучає інших до трикутника Карпмана – це неусвідомлена маніпуляція. Коли ж ми це робимо свідомо, коли враховуємо потреби іншої людини, коли вчимося розуміти себе та інших, тоді не входимо до конфлікту і знаємо, як його зупинити. Успішний комунікатор вміє не лише керувати своїм станом, своїми думками, своєю мовою. Він також спостерігає за іншими та зчитує інформацію. Коли ви розумієте, якою мовою краще говорити зі співрозмовником, як сформулювати свою думку, щоб він зрозумів, тоді ви дійсно зможете покращити відносини з оточенням.